Забылось тело зыбким сном,
Сейчас ему никто не нужен.
А рядом в сумраке ночном
Душа сидела неуклюже.
Всю жизнь она, что было сил,
Рвалась к воздушному уделу,
Но кто-то душу пригвоздил
До срока к трепетному телу.
Ей, одинокой, не спалось,
Ей всё на свете надоело.
Вся накопившаяся злость
Выплёскивалась то и дело
Натужным скрежетом зубов
И пробужденьем без причины,
Тоской прорезавшихся слов
Ложась на свежие морщины.
Она к бесчувствию давно
Навек себя приговорила,
Буравя чёрное окно
Безумным взглядом старожила…
2014
Прочитано 6328 раз. Голосов 6. Средняя оценка: 1,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
